Городские стены в пространстве английского позднесредневекового города (на укр. яз.)

Способи уявляти простір є предметом підвищеної уваги з боку сучасної історичної науки1. Тим більша актуальність дослідження функціонування такого важливого символічно елементу міського простору, як міські мури. Проаналізуємо цю проблему на прикладі англійського міста XIV-XV ст.

Згідно з Ф. Броделем, середньовічне місто належало до "закритого" типу, будучи "замкнутою в собі крихітною і самодостатньою одиницею"2. Уречевленням цієї замкненості завжди слугував міський мур, хоча адміністративні кордони далеко не завжди збігалися з позначеними ним3. Мур слугував символом свободи та межею міських вільностей ще з доби античності4. І в Середньовіччі мур – щось більше, ніж проста топографічна позначка чи навіть фортифікаційна споруда; це, по суті, вододіл між двома світами – зовсім не взаємонепроникними, та все ж кардинально відмінними: в очах городянина по той бік муру панували беззаконня та безправ’я, на противагу міським вольностям та відчуттю захищеності. Мури обходилися дорого, тому ними зазвичай обносили мінімальну територію, що пояснювало велику скупченість будинків усередині міста. Зате місто, що їх мало, могло претендувати на горде звання «opprobrium» чи навіть «civitas», на противагу звичайному “villa”5. Деякі міста збирали задля будівництва чи ремонту стін спеціальний податок – мураж («murage»). У короткому описі "Британського королівства" початку XIV ст. руйнування міських мурів фактично ототожнено з занепадом міста як такого6. Мури навіть могли бути предметом міфологізації: так, Вільям Вустер вірив у те, що міські мури Лондона було збудовано королем Лудом7.

Цілісність мурів королівського міста Лондона вважалася справою державної ваги: у 1310 р. король Едуард II видав окремий наказ, яким зобов'язав лондонців якнайшвидше відновити міські мури8. Поет Джон

Лідгейт, оповідаючи про будівництво царем Пріамом Трої, стверджує, що раніше за все інше він звів довкола цілого міста стіну9. Ідеальне райське місто так само повинно обов’язково мати мури, вежі, укріплення - ще й з коштовних каменів, перлів, кришталю, емалі, карбункулу10.

Середньовічна Англія вирізнялася складною криміногенною обстановкою. Тож У 1285 р. Вінчестерський статут стверджував, що в країні щораз частішають випадки грабунків, убивств, підпалів, крадіжок та інших злочинів. Згідно зі статутом, який зберігав чинність до кінця Середньовіччя, усі великі міста мали бути обнесені мурами, а міські брами мали бути зачинені від заходу до сходу сонця11.

Не варто й абсолютизувати значення муру: чимало міст і містечок не мали укріплень (звідси назва книжки Бар бела Бродта про Східну Англію – «Міста без мурів»12), що нічого не говорило про їхній розмір, як свідчить оповідь італійського мандрівника Доменіко Манчіні про Смітфілд: «На правому, південному березі розташовано передмістя, вулицями та будівлями, яке, будучи обнесене мурами, можна було б назвати другим містом»13. Крім того, район біля мурів уже вважався околицею міста, тож біля нього, як свідчать археологічні дані, могли влаштовувати сміттєзвалище чи стічну канаву, як-от у Гуллі14 або Честері15.

Отже, міські мури були важливою складовою міського простору, символізуючи вольності та привілеї міста. Водночас у Пізньому Середньовіччі в Англії відбувається і їхня певна десакралізація, пов’язана з утвердженням більш прагматичного світогляду.